Особистісно-орієнтований підхід в навчанні історії



Професійна підготовка майбутніх учителів історії перебуває у стані концептуального переосмислення. Місце соціально-гуманітарних дисциплін (у тому числі - історії) у системі загальної середньої освіти визначається перед усім тим впливом, який вони здатні справляти на процес формування особистості. Спрямування мети навчання історії на вироблення в учнів прикладних компетенцій (особистісно-життєтворчих, соціалізуючих, комунікативних, інтелектуально-інформативних) посилює вимоги до предметно-методичної підготовки майбутнього вчителя, зорієнтованого на розвиток особистості учня.

Звернення до даної теми зумовлене потребами подальшого розвитку методичної науки. Вивчення практики викладання історії виявило низку протиріч: між прагненням вчителів до реалізації розвивальних цілей навчання і застосування ними репродуктивних форм і методів роботи; між теоретичною розробленістю проблеми формування інтелектуальних вмінь і недостатньою кількістю диференційованих дидактичних матеріалів і засобів навчання для учнів різних вікових груп з різних курсів історії; між вимогами нормативних документів історичної освіти до рівня розвитку розумової сфери старшокласників і реальним рівнем сформованості інтелектуальних вмінь школярів.

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: "Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...", а Закон України "Про загальну середню освіту" стверджує: "Завдання загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань".

Особистісно-орієнтований підхід передбачає співпрацю та співтворчість учня та вчителя. Головною дійовою особою навчального процесу є учень. Задача вчителя - простежити динаміку його розвитку, визначити особисті переваги у роботі з навчальним матеріалом, тобто пізнати учня як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні здібності.

Найважливішим завданням, як і раніше, залишається формування позитивної мотивації до вивчення історії. Учителями використовуються прийоми проблемних завдань, прогнозування з опорою на наявні факти, пошуку різних варіантів історичного розвитку, альтернативності й т. ін.

На сучасному етапі вчителі історії прагнуть використати діяльнісний підхід у викладанні, що дозволятиме при виконанні будь-якого завдання самостійно одержати результат і оцінити його. Різний рівень історичної освіти учнів, наявність різноманіття освітніх потреб і можливостей спричиняє актуальність особистісно-орієнтованого підходу в навчанні.

Зважаючи на суть особистісно орієнтованого навчання, його завданням, найбільше відповідає побудова предметного навчання за інтегрованим типом, бо дає можливість виявити ставлення учня до навколишнього світу, який є для нього цілісним, всебічним, динамічним. Тому в підготовці вчителя історії варто звернути увагу на технологію уроків інтегрованого типу.

В історії, у зв'язку з існуванням різних точок зору на оцінку історичних подій, популярні такі інтерактивні форми навчання як дискусія, дебати. Розвиток уміння висловлювати й аргументувати свою точку зору сприяє не тільки формуванню особистої позиції, але й у певній мірі сприяє коректуванню системи особистих цінностей. Дискусія як термін, що є синонімічним поняттю логіки як мистецтва усвідомлювати, обмірковувати, викладати свої думки відповідно до законів розуму, відомий ще з часів Аристотеля. Саме давньогрецький філософ вважав уміння вести дискусію мистецтвом і навіть талантом, таким самим, як талант співати, малювати чи танцювати.

У наш час така форма навчання, як дискусія, усе більше поширюється і знаходить визнання як дієвий метод активізації навчання, що сприяє поглибленню і розширенню знань, формуванню комунікативної культури та стимулюванню ініціативності й мислення. Сучасні вчителі мають можливість пересвідчитись в справедливості тверджень Аристотеля і відчути на собі всю складність організації і проведення дискусії. Адже досягнення навчальної мети за допомогою дискусії потребує від викладача всієї педагогічної майстерності, яку і справді можна порівняти з мистецтвом. Дебати - явище опозиційне: дві сторони протистоять одна одній і роблять спробу довести неправоту протилежної сторони, вони закріплюють власну точку зору, викликають критику протилежної сторони, передбачають підведення підсумку. Тому при вивченні багатьох історичних питань результативно проводити діалоги та дебати.

Інтерес до навчання значно зростає, якщо вчитель докладно розкриває практичну значимість теми, зв'язок її з актуальними проблемами сучасності. Потужним засобом стимулювання пізнавального інтересу є навчально-пізнавальна гра. Ще з часів античності грі придавали важливе значення, включаючи її в культові свята. Під час гри вільні жителі міст не працювали. Ігри супроводжувались процесіями, спортивними, музичними змаганнями, сценічними виставами. Вони викликали інтерес, і безпосередньо процес пізнання навколишньої дійсності перетворювався в задоволення.

Особливістю цього методу навчання є те, що учасники гри беруть на себе певні ролі, вступають у безпосередню взаємодію один з одним, прагнучи досягти своїх рольових цілей. Така гра ґрунтується на конкретних ситуаціях, взятих з реального життя, і являє собою динамічну модель спрощеної дійсності. Таким чином, в основі навчально-пізнавальної гри лежить імітаційна модель, однак реалізується дана модель завдяки діям учасників гри. Вони беруть на себе ролі вчених, полководців, політичних діячів, суддів і грають задану ситуацію залежно від змісту гри. При цьому необхідно враховувати той факт, що навчально-пізнавальні ігри є серйозними іграми, а не розвагою або відпочинком.

Особистісно-орієнтоване навчання історії передбачає відмову вчителя від традиційної монологічної дидактики і перехід до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу (розігрування ролей, колективне обговорення, диспут, дискусія, „словесний теніс"). При будь-якому обговоренні суті історичного явища учителеві слід вчити, як саме вести обговорення та знаходити кілька різних варіантів вирішення проблеми. Вчителі історії повинні заохочувати учнів застосовувати навички, пов'язані з аналізом фактів. Це сприяє виробленню в останніх власної позиції, яка сама по собі є ціннісною характеристикою особистості.

Отже, особистісно орієнтовне навчання дає змогу без зниження складності сприймати новий матеріал. Спеціально підібрана допомога - це не пряма підказка, яка гальмує мислення учнів, а і інструмент, за допомогою якого вчитель підводить учня до правильного розв'язку, тим самим здійснює навчальний процес. Отже, щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв'язувати.

Література

1. Вяземский Е. Е., Стрелова О. Ю. Теория и методика преподавания истории. - М.: ВЛАДОС, 2003. - 384 с.

2. Головко М. В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми запровадження сучасних технологій навчання. // Новітні технології навчання: Науково-методичний збірник. Спецвипуск, 2003 - с. 82-92.

3. Левченко В. Д. Новітні технології навчання: пошуки, перспективи. //Новітні технології навчання: Науково-методичний збірник. Спецвипуск, 2003, - с. 177-179.

4. Подмазін С. І. Особистісно-орієнтований освітній процес: принципи, технології // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 2. - С. 37 - 43.

5. Степанищев А. Г. Методика преподавания и изучения истории. - М.: ВЛАДОС, 2002. - 304 с.

6. Софій Н. З., Кузьменко В. У. Про Сто і один метод активного навчання. - К.: Крок за кроком, 2003. -116 с.


 
Как скачать бесплатное сочинение? Жми и сохраняй . И ссылка на это сочинение; Особистісно-орієнтований підхід в навчанні історії уже в твоих закладках.
Вперед:
Назад:
Дополнительные сочинения по данной теме

  • Чи готові вчителі школи до викликів інформаційного суспільства?

  • Науковцями було доведено, що використання ІКТ можливе і доцільне при різних системах і видах навчання: програмованому, проблемному, розвивальному, контекстному, особистісно орієнтованому, дистанційному. Нові завдання інформатизації освіти виникають у зв'язку із сучасними завданнями розвитку освіти, у веденням профільного навчання поглибленням інтеграції й розширенням масштабів упровадження ІКТ у НВП та в процес управління навчальним закладом. Слід зазначити, що збільшення кількості апаратного й програмного забезпечення інформатизації освітнього процесу є необхідною але недостатньою умовою
  • Використання мультимедійних технологій на уроках історії

  • На початку XXI століття людство увійшло в нову стадію свого розвитку, і вчені, і політики, підприємці й педагоги усе частіше говорять про те, що настає Інформаційна ера. У світі відбувається інформаційна революція. Якщо раніше земля, праця, капітал були ключовими елементами виробництва, то в інформаційному суспільстві у багатьох галузях виробництва головною складовою стає інформація. Інформаційна ера характеризується виникненням нових систем телекомунікаційних технологій та освіти. Освіта трансформується з інституту в самостійну систему,
  • Використання інтерактивних форм навчання на уроках інформатики

  • Реформування середньої освіти і ті вимоги, що ставляться до випускників, повинні докорінно змінити навчальні методики. Сьогодні намітився перехід від авторитарної педагогіки до гуманістичного розвитку особистості, від накопичення знань до вміння оперувати знаннями, від „одноразової" освіти до безперервної, від поточної організації навчання до індивідуальної. Одним з генеральних завдань реформування освіти в Україні є підготовка освіченої творчої особистості, формування її фізичного і морального здоров'я. Розв'язання цієї проблеми передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і
  • Використання даних моніторингу в навчальному закладі

  • На сучасному етапі розвитку освіти актуальними є питання удосконалення системи управління навчальним закладом, необхідність переводу школи в новий стан, який забезпечить надання населенню широкого спектру якісних освітніх послуг залежно від потреб людини, суспільства та ринку праці. В цій парадигмі науковцями відводиться важливе місце інноваційним процесам для підвищення рівня якості освіти. Виходячи з цього, нами була визначена стратегічна мета - підвищення рівня якості освіти для формування і розвитку соціально зрілої та
  • Психологічний аспект «Використання ІКТ в навчально-виховному процесі»

  • Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства - навчити учнів та вчителів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, сприяє розв'язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми навчання. ІКТ відносяться до інноваційних процесів, головне завдання яких є створення нового, що сприятиме
  • Педагогічна майстерність

  • За висловом "педагогічна майстерність" криються величезний життєвий, педагогічний досвід учителя, його творчість, абсолютне знання предмета, володіння прийомами викладання, уміння зацікавити, навчити учнів. Учитель-майстер своєї справи цілком розуміє, що викладання суспільних дисциплін не є автоматичним вкладанням навчального матеріалу у голову учня. Надзадача учителя -уміння побудувати таку спільну навчальну діяльність, щоб учень мав непереборне бажання побачити минуле, почути його аналіз, відчути майбутнє, а потім захотіти учитись, приходити на урок історії для спілкування
  • Особистісно – орієнтоване навчання на уроках біології

  • Реформування шкільної біологічної освіти має на меті зробити її більш якісною шляхом забезпечення широких можливостей для розвитку, навчання та виховання творчої особистості, у результаті яких вона буде підготовлена до активного, самостійного життя в суспільстві. Таке складне завдання можна вирішити шляхом впровадження в освітню практику таких технологій, які б створили максимально сприятливі умови для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності. На сучасному