Педагогічна майстерність


За висловом "педагогічна майстерність" криються величезний життєвий, педагогічний досвід учителя, його творчість, абсолютне знання предмета, володіння прийомами викладання, уміння зацікавити, навчити учнів. Учитель-майстер своєї справи цілком розуміє, що викладання суспільних дисциплін не є автоматичним вкладанням навчального матеріалу у голову учня. Надзадача учителя -уміння побудувати таку спільну навчальну діяльність, щоб учень мав непереборне бажання побачити минуле, почути його аналіз, відчути майбутнє, а потім захотіти учитись, приходити на урок історії для спілкування з учителем. На якому б етапі професійного становлення не був учитель (молодий чи досвідчений), він ніколи не повинен вважати свою майстерність остаточно завершеною. Постійний розвиток, осмислення та переосмислення власного досвіду - ось запорука підвищення майстерності педагога.

Кожен учитель знає, що навчання є процесом двостороннім, адже передбачає діяльність учня-навчання та діяльність учителя-викладання. Процес викладання - це організація цілеспрямованого і систематичного впливу учителя на учня задля досягнення конкретної педагогічної мети. Інструментом такого впливу може бути створене інноваційне освітнє середовище у окремому регіоні.

Забезпечуючи пріоритетність розвитку творчих рис школярів, що є головною умовою регіонального інноваційного навчання, закладеною у обласному науково-методичному проекті "Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості. 2010-2015", кожному навчальному закладові сьогодні треба рішуче відійти від консервативних способів організації навчання та його одноманітності і прийти через інноваційний пошук до найбільш ефективних форм і методів організації навчального процесу.

Розглядаючи завдання сучасного навчання школярів суспільним дисциплінам, опираючись на Державний стандарт, всі творчо працюючі вчителі суспільних дисциплін розуміють, що воно повинно сприяти не лише на розвиток ключових та предметних компетентностей учнів, але і максимально розкривати їх обдарування та інтелект, впливати на інноваційний розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, особливих мотивів, цінностей і соціального досвіду. Всього цього можна досягти під час уроку, бо на сьогодні у школі класно-урочна система є і залишається чи не єдиною ідеально організованою формою традиційного та інноваційного навчання.

На уроках вчителем можуть і повинні використовуватись найрізноманітніші форми інноваційної та творчої організації навчальної діяльності, побудованої на принципах гуманізації, демократизації, диференціації та індивідуалізації чи особистісної орієнтації. Підвищенню ефективності поставлених завдань, що сприяють оновленню змісту історичної, правознавчої, філософсько-світоглядної, духовно-моральної, громадянської освіти, можуть допомогти вироблена навчальним закладом власна стратегія і оновлена вчителем тактика викладання суспільних дисциплін, їх продумане організаційне і програмно-педагогічне забезпечення, прогнозування позитивних результатів навчальної діяльності учнів, активне включення їх у самостійну пізнавальну діяльність, задоволення креативних потреб школярів у знаннях та вміннях, систематичне залучення учнів до практичної діяльності, яка вимагає застосування знань.

 
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Лучшие сочинения всех времен и народов